Болота мають важливе водоохоронне значення. Вони є природними фільтрами: з болота, заповненого каламутною рідиною, вода, яка дає початок струмкам і річечкам, витікає чистою. Окрім того болота нагромаджують вологу, регулюють рівень води в колодязях, ставках, озерах. Болота зменшують посухи в довколишній місцевості. Над ними формується своєрідний мікроклімат, який разом з водним середовищем, сприяє поширенню багатьох болотяних рослин і тварин. Як ми вже розповідали, ще донедавна великі площі боліт в Україні осушувалися. Осушені землі використовуються як пасовища і луки. Разом з тим, осушення боліт призвело й до негативних наслідків: знизився рівень підземних вод, а це призвело до зникнення води в колодязях, обміління озер. Тому близько 10% площі боліт в Україні перебувають під охороною. Саме в ці 10% входить і наш гідрологічний заказник «Велеківське болото», який ще був створений у 1994 році (в нього входить озеро Нижнє Велике та Верхнє Велике, окрім них входять природні болота) загальною площею 773 га. Розташований він в долині р. Десни між селами Літочки та Крехаев. Територія являє собою Великівське болото, розташоване в одній із чисельних стариць р. Десни. Територія його являє собою значне за площею /приблизно 500 га/ староруслове низинне болото. Ще до створення Заліського заповідно-мисливського господарства болото було меліороване, одна з його частин розроблялась. З 1957 року господарська діяльність на ньому припинена, до 2004 року гідрологічний режим на ньому підтримувався за рахунок подачі води із Десни з метою збереження фауністичного комплексе цієї та прилеглих територій, в теперішній час дякуючи забороні на проведення меліорації та штучної стабілізації гідрологічного режиму, болотні екосистеми набувають природного стану.
Вздовж каналів розміщуються смуги прибережно-водної рослинності, в яких переважає осока гостра, поодиноко відмічена осока несправжньо-смикавцева.
Слід зазначити, що значна наукова цінність цього болотного масиву полягає ще в тому, що саме тут збереглися умови для концентрації і відтворення червонокнижних видів орнітологічної водно-болотної фауни.
Поширені здебільшого невеликі болота, що зосереджені на Поліссі та в долинах річок. За характером живлення, формою поверхні і складом рослинності болота ділять на три основні типи: низинні, перехідні і верхові. В Україні найбільше низинних боліт. Найбільші низинні болота утворилися на Поліссі.
Перед нами саме типове низинне болото. Розташовуються такі болота у зниженнях – на місці колишніх озер або в заплавах річок. Їх поверхня увігнута або плоска. Живлення відбувається за рахунок ґрунтових вод, стоку поверхневих вод з довколишнього суходолу, річкових вод під час повеней і паводків, а також атмосферних опадів. З річковими та ґрунтовими водами в низинні болота потрапляє чимало мінеральних речовин, тому тут росте багата вологолюбна рослинність – вільха, береза, осока, очерет, хвощ, зелений мох. Торф, що утворюється в цьому болоті, може використовуватися як добриво для сільськогосподарських угідь. Щороку його заливає вода й у місцях, де вона залишається впродовж літа, утворюються грузькі, непрохідні ділянки. Саме тому ще з спрадавна болота вважалися символом зла і в прямому і в переносному значеннях. На Поліссі побутує легенда про те, що болото створив чорт. І дійсно, займаючи великі площі, болота не дозволяють використовувати їх як сільськогосподарські угіддя.
