Територія національного природного парку «Залісся» повністю відповідає своїй назві, оскільки понад 80% його площі вкрито сосново-дубовими лісами. Меншою мірою розповсюджені ялина, модрина, дуб, граб, ясен, явір, акація, береза та вільха. В надґрунтовому покриві поширені різноманітні види папоротей та осок. Можна також зустріти червонокнижну конвалію та сон-траву Попри унікальні пейзажі, цілюще повітря та багатий тваринний світ, унікальність Залісся полягає в тому, що майже 13 тис. га його території огороджено парканом, що робить установу найбільшим вольєром не лише в Україні, а й на теренах Європи.
Тварини тут живляться переважно природними кормами, але не виходять за межі огородженої території. За таких обставин щільність лані, козулі, шляхетного та плямистого оленів сягає надзвичайних показників, а відтак – з’являється висока ймовірність їх споглядання. Не меншу принадністю для відвідувачів становлять водно-болотні угіддя. На болотах, розташованих в глибині лісових масивів, живе кілька сімей бобрів. Про їхню активність свідчать погризи на деревах та своєрідні витвори архітектури – загати і хатки. На водному плесі озера Великого можна спостерігати за неляканими виводками диких качок, галасливою метушнею річкових крячків та мартинів, помилуватися неквапливим польотом білих чапель. Не зайве згадати і про червонокнижних тварин, які мешкають на території господарства (зубр, лось, орлан-білохвіст, чорний лелека та ін.) і теж можуть потрапити в поле зору допитливого туриста.
Рослинний світ водно-болотних угідь представлений верболозом, пухівкою, осоками. Окрім них, вздовж екологічного маршруту у великій кількості зустрічаються мохи – зозулин льон, сфагнум тощо. Також болота приховують загадкову рослину-хижака – росичку, яка живиться комахами. Рослини, що зростають на болотах, відіграють визначну роль у формуванні торфу.
Історія
Для забезпечення належних умов прийому і перебування вищих посадових осіб держави, глав іноземних держав та офіційних делегацій іноземних держав, міжнародних організацій 9 серпня 1957 р. на базі Семиполківського та Літківського лісництв Київського механізованого лісгоспу було створено Заліське державне лісомисливське господарство. У 1965 р. з метою відновлення, охорони та раціонального використання мисливської фауни на території підприємства було встановлено режим, близький до заповідного, що зумовило його реорганізацію в Заліське державне заповідне лісомисливське господарство (ДЗЛМГ). В цьому статусі підприємство проіснувало практично до середини 90-х рр. минулого століття. В цей період на території ДЗЛМГ формуються перші заповідні ділянки, що отримують статус заказників місцевого значення – «Заліське болото» (1979 р.) та «Великівське болото» (1994 р.).
Своїх функцій Заліське ДЗЛМГ не втратило і після отримання Україною незалежності. Розпорядженням Президента України від 9 січня 1995 р. на його базі було створено Державне підприємство «Державна резиденція «Залісся», а згідно з розпорядженням Керівника Державного управління справами від 10 серпня 2005 р. підприємство реорганізовано в Державну організацію (ДО) «Резиденція «Залісся». З 2000 р. організація перебуває в управлінні Державного управління справами Президента України.
11 грудня 2009 р. Президент України Віктор Ющенко підписав Указ №1049 «Про створення національного природного парку (НПП) «Залісся», проте правові колізії зумовили функціонування обʼєкту природно-заповідного фонду лише на папері. Впродовж наступного десятиліття основним землекористувачем території парку залишалася ДО «Резиденція «Залісся» з відповідною нормативною базою та напрямками господарювання. Активна позиція колективу організації, за сприяння вітчизняної екологічної спільноти, зумовила остаточне оформлення юридичного статусу національного природного парку 29 грудня 2021 р.
Функціональне зонування
Загальна площа НПП «Залісся» складає 14836,0 га. Згідно функціонального зонування на території Парку виділили такі зони:
Заповідна зона складає 2511,5 га або 16,9% від площі Парку – призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;
Зона регульованої рекреації – складає 1521,5 га або 10,3% від площі Парку в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць. З цими функціями сумісні і інші – проведення науково-дослідної та науково-освітньої роботи, екологічне виховання відвідувачів Парку. Також дана ділянка є своєрідним буфером заповідної зони.
Зона стаціонарної рекреації складає 250,4 га, або 1,7 % від загальної площі природно-заповідної території – призначена для створення рекреаційних, туристичних та інших комплексів, до складу яких можуть входити готелі, мотелі, кемпінги, стоянки для транспорту, музеї, спортивні комплекси, виставки, інші об'єкти обслуговування відвідувачів Парку;
Господарська зона складає 10552,6 га, або 71,1 % від площі Парку – у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на Парк завдань, знаходяться господарські будівлі та об’єкти Парку.
