День водно-болотних угідь відмічають у світі та в Україні другого лютого, на честь прийняття Рамсарської конвенції – «Конвенції, щодо водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення», яку було започатковано в цей день у 1971 році у місті Рамсар, що у Ірані.
Конвенція має велике значення для збереження природи та життя на Землі, так як під її захистом знаходиться одна з найважливіших, найпродуктивніших і найбільших екосистем у світі – водно-болотяні угіддя, до яких належать приморські ділянки, заплави та дельти річок, озера, болота та заболочені території, мангрові ліси, коралові рифи та ін. Водно-болотяні екосистеми відіграють ключову роль у формуванні клімату, є джерелом прісної води та середовищем існування для численних живих організмів. Вони займають значні території та є важливими осередками біологічного різноманіття на планеті. В той же час ці екосистеми є вразливими до діяльності людини (забруднення водойм, деградація природних територій, виснаження ресурсів, скорочення біологічного різноманіття), тому потребують негайного захисту.
З метою збереження цих екосистем до Рамсарської конвенції приєдналось 172 країни, які прийняли міжнародні зобов’язання, щодо виявлення та охорони на території своїх країн водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення. На теперішній час у світі до списку водно-болотних угідь Рамсарскої конвенції включено понад 2400 об’єктів. На території України, існують 50 водно-болотних угідь, які офіційно визнані Рамсарською конвенцією. Більшість з них сконцентровані вздовж узбережжя Азовського та Чорного морів, а також на Поліссі, у Карпатах і вздовж річок Дніпро та Дністер.
Україна перед світом має зобов’язання зберігати та вивчати ці ключові водно-болотні об’єкти. Проте багато цінних водно-болотних угідь Причорномор’я та Приазов’я з початком російсько-української війни недоступні через окупацію росією. Водно-болотні угіддя Азово-Чорноморського регіону, де тисячі водно-болотних птахів гніздяться, зупиняються на відпочинок під час сезонних міграцій і зимують, опинилися у епіцентрі бойових дій. Про подальшу долю цих унікальних об’єктів природи ми зможемо дізнатися тільки після закінчення війни.
Науково дослідний відділ НПП «Залісся»
