За ландшафтно-географічним розположення Залісся та його околиці належать до східної провінції Поліської низовини. Цей регіон що характеризується досить пологим ландшафтом з переважанням дерново-пiдзолистих грунтів на піщаному і супіщаному субстраті та переважно хвойними, меншою мірою, широколистяними лісами, а також високим рівнем грунтових вод. Сильно розроблена заплава Десни являє собою суцільне мереживо різноманітних рукавів та стариць серед заболоченої рівнини з піщаними дюнними утвореннями.
Така місцевість була приваблива для заселення людьми іще з найдавніших часів. За часів льодовикового періоду – плейстоцену в цій місцевості існували тварини – представники мамонтового теріокомплексу – мамонти, шерстисті носороги, північні олені, вівцебики та широкопалі коні. В пошуках здобичі, мисливці кам’яного віку розташовували свої поселення неподалік місць природних міграцій цих тварин.
По завершенні льодовикового періоду племена мисливців збирачів, які жили в період мезоліту, розташовували свої поселення в межах піщаних дюн. Такі були досліджені в околицях с. Рожни, поблизу сіл Літки, Зазим’я, Погреби, в усті Десни, що починається в ур. Борок на Троєщині і тягнеться до Микільської Слобідки.
У 7-6 тисячолітті до н.е. для поселень неолітичні племена обирали невеликі підвищення у заплавах та борових терасах. Такі місця досить важко помітити через підвищену рослинність, високий рівень води тощо. Не кажучи про поселення, котрі знаходяться під метровим шаром торфу. Саме останні є найбільш цікавими та насиченими в плані археологічних знахідок.
В околицях Залісся були виявлені залишили поселення Милоградівської культури, панятка датується раннім залізним віком, а саме VII-I століттями до н.е. Что ж такі були
На території Залісся Вони лишили по собі залишки поселення, укріплених валів городища, а також могильника. Вали городища слугували для оборони невеликої ділянки місцевості, де проживали носії Милоградівської культури. Городище округлої форми (діаметр – близько 600 м), оточене валами висотою 2–4 м, шириною 10–12 м. Вали збереглись добре, територія городища вкрита дерном та лісом, в декількох місцях вали прорізані грунтовими дорогами та дорогами з залізобетонним покриттям. Навколо укріплень городища існувало поселення. Воно було розташоване на схід від траси Остер – Київ між селами Літочки та Соболівка, в 600 м на північний схід від крайніх хат хутора «Парня» та перехрестя траси.
